У 1987 році Volkswagen випробував незвичайний спосіб зробити компактний автомобіль максимально економічним. Замість звичайного чотирициліндрового двигуна інженери встановили під капот Polo II двоциліндровий дизель із безпосереднім упорскуванням пального та механічним нагнітачем G-Lader. Результатом став експериментальний Volkswagen Öko-Polo, середня витрата пального якого становила приблизно 3,6 л/100 км.
Це був не просто економічний варіант серійного хетчбека. Öko-Polo став випробувальним майданчиком для технологій, які мали допомогти Volkswagen зменшити витрату пального та шкідливі викиди. Компанія побудувала 50 таких автомобілів і передала їх різним організаціям для випробувань у реальних умовах.
Що таке Volkswagen Öko-Polo і навіщо його створили
Öko-Polo — експериментальна модифікація Volkswagen Polo другого покоління, представлена у 1987 році. Назва походить від німецького слова Öko, що вказує на екологічність та економічність. Проєкт мав продемонструвати, наскільки далеко можна зайти у зменшенні витрати пального без переходу на принципово інший тип автомобіля.
У 1980-х роках питання економії пального залишалося одним із важливих напрямів автомобільної інженерії. Виробники шукали можливості зменшити робочий об’єм двигунів, удосконалити системи впорскування, покращити аеродинаміку та скоротити втрати енергії під час руху.
Volkswagen вирішив об’єднати кілька таких рішень в одному компактному автомобілі. Для експерименту взяли практичний кузов Polo II з високою задньою частиною, а головні зміни зосередили під капотом і в системах керування силовим агрегатом.
Розробка Öko-Polo також була пов’язана зі співпрацею Volkswagen з німецькою інженерною компанією IAV. Автомобіль не планували продавати як звичайну серійну модель: його основним завданням було випробування технологій у реальній експлуатації.

Двоциліндровий дизель із безпосереднім упорскуванням
Найцікавіша особливість Öko-Polo приховувалася під капотом. Замість звичного для компактного автомобіля чотирициліндрового двигуна інженери використали двоциліндровий дизель робочим об’ємом приблизно 860 см³.
Це був експериментальний силовий агрегат із безпосереднім упорскуванням пального. За задумом розробників, зменшення кількості циліндрів і робочого об’єму мало скоротити механічні втрати та витрату дизельного пального.
Однак маленький двигун мав забезпечувати достатню потужність не лише для рівномірного руху, а й для прискорення. Саме тому Volkswagen доповнив його механічним нагнітачем G-Lader.
Як працював компресор G-Lader
G-Lader — механічний спіральний нагнітач, який використовувався в деяких спортивних моделях Volkswagen. В Öko-Polo його завдання було іншим: не забезпечувати постійну високу потужність, а допомагати маленькому дизелю тоді, коли водієві потрібна додаткова тяга.
У звичайному режимі двигун розвивав близько 20 кВт (27 к. с.). Після підключення нагнітача потужність тимчасово зростала до 29 кВт (39 к. с.).
Такий підхід дозволяв не використовувати компресор постійно, коли додаткова потужність не була потрібна. Це було важливо для досягнення головної мети проєкту — мінімальної витрати пального.

Технічні особливості силового агрегату
- Два циліндри замість традиційних чотирьох.
- Дизельне пальне та безпосереднє впорскування.
- Робочий об’єм близько 860 см³.
- Механічний нагнітач G-Lader із можливістю підключення.
- Потужність 27 к. с. у базовому режимі та до 39 к. с. із нагнітачем.
- П’ятиступенева напівавтоматична коробка передач.
Як Öko-Polo економив пальне
Низька витрата пального була результатом не одного технічного рішення, а поєднання декількох систем. Volkswagen працював одночасно над ефективністю двигуна, аеродинамікою кузова та скороченням втрат енергії під час руху.
Аеродинаміка кузова Polo II
Öko-Polo зберіг характерний силует п’ятидверного Polo II з високою задньою частиною. Така форма мала не лише практичні переваги: за даними Volkswagen, кузов типу Squareback створював менше повітряних завихрень у задній частині порівняно з похилим кузовом Coupé.
Коефіцієнт аеродинамічного опору становив 0,39, а показник загального аеродинамічного опору Cd × A — 0,67 м². Для компактного автомобіля того часу це були дуже хороші результати.
Відключення двигуна під час руху накатом
Ще одним цікавим рішенням стала система Schwungnutzautomatik. Вона могла автоматично вимикати двигун, коли водій відпускав педаль акселератора та автомобіль продовжував рух за інерцією.
Замість того щоб витрачати пальне на підтримання роботи двигуна під час руху накатом, система дозволяла використовувати накопичену кінетичну енергію автомобіля. Після натискання на акселератор двигун знову запускався.
Цей принцип нагадує деякі сучасні системи руху накатом, хоча технічна реалізація в Öko-Polo була характерною для інженерних рішень свого часу.

Системи зниження шкідливих викидів
Економічність не була єдиною метою експерименту. Volkswagen також працював над зменшенням викидів дизельного двигуна.
За даними автомобільного видання AUTO BILD, Öko-Polo мав керовану за характеристиками двигуна систему рециркуляції відпрацьованих газів, а також сажовий фільтр із регенерацією за допомогою добавки на основі оксиду заліза.
Ці рішення були незвичними для компактного автомобіля 1980-х років і демонстрували, наскільки комплексним був підхід до підвищення ефективності.
Якою була реальна витрата пального Volkswagen Öko-Polo
За офіційними історичними матеріалами Volkswagen, середня витрата пального експериментального автомобіля становила 3,6 л/100 км.
Водночас в окремих публікаціях про Öko-Polo згадуються показники близько 3,0–3,5 л/100 км у звичайній експлуатації. AUTO BILD також описує спеціальний економічний заїзд 1987 року на маршруті приблизно 1500 км із середньою витратою 1,7 л/100 км.
Останній результат варто сприймати саме як показник спеціального економічного заїзду, а не як типовий повсякденний режим експлуатації.
| Показник | Значення |
|---|---|
| Середня витрата за даними Volkswagen | 3,6 л/100 км |
| Витрата в окремих описах звичайної експлуатації | 3,0–3,5 л/100 км |
| Результат спеціального економічного заїзду | 1,7 л/100 км |
| Дата експерименту | 1987 рік |

Технічні характеристики Volkswagen Öko-Polo
| Характеристика | Значення |
|---|---|
| Модель | Volkswagen Öko-Polo |
| Базова модель | Volkswagen Polo II |
| Рік створення | 1987 |
| Тип автомобіля | Експериментальний компактний хетчбек |
| Двигун | Дизельний, двоциліндровий |
| Система живлення | Безпосереднє впорскування |
| Робочий об’єм | Близько 860 см³ |
| Наддув | Механічний нагнітач G-Lader |
| Потужність без нагнітача | 20 кВт (27 к. с.) |
| Максимальна потужність | 29 кВт (39 к. с.) |
| Коробка передач | П’ятиступенева напівавтоматична |
| Максимальна швидкість | 138 км/год |
| Коефіцієнт аеродинамічного опору Cd | 0,39 |
| Середня витрата пального | 3,6 л/100 км |
| Кількість побудованих автомобілів | 50 |
Доля компактних та економічних моделей Volkswagen: Експерименти з мінімізацією витрат і розмірів у лінійці Polo 1980-х років задали високу планку для міських авто, хоча згодом ринок компактів зазнав суттєвих змін — про те, як завершилася 12-річна історія іншого популярного малюка марки, читайте в матеріалі завершення виробництва Volkswagen up! після 12 років історії.
Чому Volkswagen не запустив Öko-Polo у серійне виробництво
Попри вражаючу економічність, Öko-Polo так і залишився експериментальним проєктом. Причина полягала в складності конструкції та економічній доцільності її масового виробництва.
Для компактного автомобіля, який мав бути доступним широкому колу покупців, складний двоциліндровий дизель із системою наддуву, спеціальною трансмісією та додатковими механізмами керування міг виявитися надто дорогим.
Крім того, двоциліндровий дизель мав суттєві особливості в роботі. Зокрема, така конструкція створювала більше вібрацій, ніж звичайний чотирициліндровий двигун. Інженерам доводилося приділяти додаткову увагу балансуванню та шумоізоляції.
У результаті Volkswagen не став перетворювати Öko-Polo на серійну модель. Натомість автомобіль виконав роль випробувального майданчика: отримані під час експлуатації дані допомогли оцінити перспективи технологій безпосереднього впорскування, наддуву та підвищення ефективності дизельних двигунів.

Доля експериментальної партії та рідкісні екземпляри
Volkswagen побудував 50 екземплярів Öko-Polo. Автомобілі передали державним установам і соціальним організаціям, щоб перевірити їхню роботу не лише на випробувальних полігонах, а й у повсякденній експлуатації.
Білі кузови тестових автомобілів вирізнялися кольоровими райдужними смугами на боковинах. Завдяки цьому Öko-Polo можна було впізнати навіть серед звичайних Polo II.
Згодом експериментальні автомобілі стали рідкісними колекційними екземплярами. У 2019 році AUTO BILD писав, що на той момент у світі могло зберегтися приблизно дев’ять-десять таких машин. Цю кількість слід сприймати як оцінку видання, а не як офіційний реєстр уцілілих автомобілів.
Один із таких екземплярів опинився у США. Йото фотографії наповнюють цей матеріал.
Значення Volkswagen Öko-Polo для історії автомобілебудування
Öko-Polo не став масовою моделлю, але його історичне значення не обмежується рекордно низькою витратою пального. Це був комплексний інженерний експеримент, у якому Volkswagen перевіряв одразу декілька напрямів підвищення ефективності автомобіля.
Серед технологічних ідей, які заслуговують на увагу:
- зменшення робочого об’єму двигуна та кількості циліндрів;
- безпосереднє впорскування дизельного пального;
- використання механічного нагнітача для короткочасного збільшення потужності;
- оптимізація аеродинаміки кузова;
- автоматичне відключення двигуна під час руху накатом;
- застосування систем зниження шкідливих викидів.
Частина цих підходів згодом стала звичною для автомобільної промисловості. Öko-Polo не був прямим попередником конкретного серійного двигуна чи моделі, але продемонстрував напрямки, у яких Volkswagen шукав можливості зменшення витрати пального задовго до появи сучасних екологічних стандартів.
Volkswagen Öko-Polo 1987 року — один із найцікавіших експериментів в історії компактних автомобілів марки. Він показав, що навіть звичайний міський хетчбек може стати платформою для складних інженерних рішень, якщо головною метою є ефективне використання кожного літра пального.
